Аутстафінг, як форма бізнесу, був закріплений у Конвенції Міжнародної організації праці (МОП) «Про приватні агентства зайнятості» №181 від 19.06.1997 року.
У статті 1 Конвенції термін «приватне агентство зайнятості» визначається як «будь-яка фізична або юридична особа, незалежна від державних органів, що надає одну або більше з послуг ринку праці:
«…b) послуги, що становлять найм працівників з наміром надання їх у розпорядження третій стороні, яка може бути як фізичною, так і юридичною особою, і яка визначає їм робочі завдання та контролює виконання цих завдань;»
В українське законодавство поняття "послуги з надання персоналу" (аутстафінг) як господарський та цивільно-правовий договір було введено пп.14.1.183 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, згідно з яким особа, що надає послугу, направляє у розпорядження іншої особи (резидента чи нерезидента) одного або декількох працівників для виконання визначених цим договором функцій.
Ухвалений 2012 року Закон України «Про зайнятість населення» статтею 39 визначив умови діяльності суб'єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними робіт на виробничому майданчику іншого роботодавця.
На підставі існуючої законодавчої бази, підприємства Корпорації «Профі» з 2015 року розпочали співробітництво з польськими промисловими підприємствами, активно укладаючи з ними довгострокові зовнішньоекономічні контракти. В рамках останніх на виробничих майданчиках Республіки Польща запрацювали наші електрозварники та слюсарі-складальники металоконструкцій.
Підприємства Корпорації, як українські аутстафери, відповідальні за своїх працівників, з якими уладені трудові договори.
Такі договори передбачають обов'язкову виплату заробітної плати в Україні, нарахування на неї єдиного соціального внеску (22%, що сплачується за рахунок коштів підприємства), розрахунок і перерахування до бюджету України податку на доходи фізичних осіб і військового збору.
Таким чином, як роботодавці, підприємства Корпорації є податковими агентами своїх працівників. Відповідно до Кодексу законів про працю України співробітникам нараховують відпускні пропорційно відпрацьованому часу.
Під час відрядження за кордон працівникам виплачуються добові, розмір яких визначається результатами їх праці на виробничому майданчику замовника. У період відрядження працівникам оплачується проживання, проїзд до місця призначення, спецодяг.
Для легалізації перебування та роботи українського співробітника на виробничому майданчику в країні відрядження йому оформлюються дозвільні документи, відкривається робоча віза типу D, яка дозволяє проживати та працювати у даній країні 365 днів на рік.
Працівника, що виїхав у відрядження за кордон зустрічає і супроводжує офіційний представник Корпорації. Перебування українського працівника в країні відрядження регулюється законодавством цієї країни. Зокрема, 10.06.2016 р. Республікою Польща ухвалений спеціальний закон «Про відрядження працівників в рамках надання послуг», який передбачає обов'язкову легалізацію відрядженого співробітника фірми-нерезидента Польщі в державній інспекції праці. Наш представник надає Воєводству та державній інспекції праці всю необхідну інформацію щодо працівника.
Він не лише дає змогу працівнику задовольнити свої побутові потреби заробленими коштами. Знайомлячись з системою праці, її організацією на підприємствах інших країн працівник отримує безцінний досвід, нові враження, які можуть змінити його ставлення до роботи. Разом з цим працівник залишається в українському соціумі, як співробітник української компанії, що відповідальна за його майбутнє.